Суддя Апеляційного суду міста Києва МАЗУРИК О.Ф. забороняє відеофіксацію суддів
«З Днем Конституції!» або «Про спокій тільки мріємо» або «В сім’ї не без винятків» або «Ознаки Ким Чен Ина у судовій системі України»
Про те як проводяться судові засідання у Апеляційному суді міста Києва під головуванням судді МАЗУРИК О.Ф. ми вже згадували.
Але ж Ви тільки уявіть собі вершину, до якої дійшла у своїй роботі суддя Апеляційного суду міста Києва МАЗУРИК О.Ф.
Можливо, перебуваючи у ейфорії (а звідки ж та ейфорія) чи то намагаючись продемонструвати свої виняткові здібності перед суддями-колегами (але чи не можна це зробити у вигляді простого виконання закону), суддя МАЗУРИК О.Ф. припустилася, на наш погляд, поведінки, яка не відповідає вимогам закону.
Складається враження, що ситуація у даній судовій справі розгорталася відповідно до інструкції:
«Як дискредитувати судову владу в очах громадськості та фахівців».
ВІДЕО: http://open-court.org/video/blacklist/17006/
Покроково від судді МАЗУРИК О.Ф.:
- Заборонити відеофіксацію суддів зі словами: можете знімати суддів під час проголошення рішення; не можете знімати суддів під час судового процесу (немотивовано, всупереч закону; судді здійснюють судову владу публічно та в ході відкритого судового розгляду, а не перебувають у приватно-правових відносинах; саме судді і відправляють правосуддя, а отже апріорі і не можливо здійснювати відеофіксацію судового процесу без суддів).
- Майже з посмішкою та активною жестикуляцією, визначити місце для відеофіксації судового процесу, розміщуючи молодого юриста спиною до себе, та перед обличчам сторін, змушуючи знімати не судовий процес а стіл та стіни (дійсно, головуючий може визначити місце для відеофіксації, але якщо цим самим обмежується право на відеофіксацію судового процесу - суддя порушує дане право, а не діє як розсудливий головуючий; більше того, норма про визначення місця для відеофіксації призначена для надання можливостей вирішити ситуації, коли, умовно, в залі присутні 10 стаціонарних відеокамер і це може створювати об’єктивні незручності, але ж якщо суддя застосовує норми права без мотивування і лише щоб принизити людину/порушити її права, - це вже не правосуддя, а це вже зловживання процесуальними повноваженнями, за які має наставати відповідальність).
- З огляду на специфіку приміщення, розпорядитися щодо здійснення відеофіксації таким чином, щоб максимально унеможливити відеозйоку судового процесу (розміри приміщення не дозволяють охоплювати судовий процес в цілому, тому на відео ми можемо побачити частини тіла учасників судових справ, і, відповідно, не можемо в принципі охопити на відео судовий процес).
- Своїм попереднім «начальницьким» тоном та інструктажем, та, на наш погляд, принизливим ставленням до молодого юриста, який проводить відеофіксацію, - спровокувати сторін на агресію (як несприйняття) і натякнути сторонам щодо небажаності присутності вільного слухача у залі.
- Спровокувати "цирк" у залі судовго засідання: допустити ситуацію, коли учасники судового процесу стоять під стінами для того, щоб не потрапити у об'єктив камери (!). І в такому режимі продовжити розгляд справи (!): без сторін за столами, визначеними для позивача та відповідача, їх представників.
- Запитати у присутніх з відповідним натяком: «А ви бажаєте, щоб Вас знімали на камеру?» (це нелюдяно та непрофесійно, це є викривленням положень процесуального законодавства, і це є перевищенням повноважень). Справа в тому, що у фаховому середовищі (включно за наслідками форумів, нарад, засідань Верховного Суду) вже неодноразово підкреслювалося, що: 1) в ході судового розгляду здійснюється відеофіксація саме судового процесу, а не конкретної особи; 2) судовий процес - публічний процес, на який не поширюються звичні обмеження щодо приватності; 3) в ході судового процесу не отримується дозвіл на відеофіксацію на портативні пристрої, бо про це прямо вказано в процесуальних кодексах; 4) якщо особа бажає обмежити гласність, - заявляє клопотання про закритий судовий розгляд і наводить відповідні мотиви та обгрунтування; 5) тільки у разі постановлення ухвали про закритий судовий розгляд, право на відеофіксацію судового процесу може бути обмежене; натомість у всіх відкритих судових засіданнях таке право є абсолютним.
- Вирішити питання агресивно налаштованої сторони у справі: «На якій правовій підставі дана особа знаходиться в залі судового засідання?», «Це працівник суду?» «Ні?» у «об’єктивний» спосіб: замість пояснення стороні того, що вільні слухачі не мають бути працівниками суду, щоб відвідувати судовий процес, і захистити гласність судового процесу, суддя приймає до уваги немотивавані заяви «Я забороняю записувати мене на відео», безумовно, знаючи, що будь - які заяви сторін у справі мають бути мотивованими та обгрунтованими.
- Звернутися з констатацією факту до молодого правника - вільного слухача та звинуватити : «Ви заважаєте правосуддю».
- Хибно донести вільному слухачеві: «Особа забороняє; Вона не бажає…».
- "Зайти у філософську роздуми", які не мають нічого спільного з ситуацією: «Якщо б була інша сторона, яку Ви представляєте, то ...» (яку сторону може представляти вільний слухач ??).
- Зазначити щодо права на відеофіксацію на кшталт … ваше право ніяке, адже Ви не представляєте жодну із сторін (процесуальний закон, натомість, передбачає, що вільний слухач наділений правом на відеофіксацію, яку суд забороняє).
- Надалі зачитати дослівно норми процесуального закону, які прямо передбачають таке право, однак вибірково зазначити про те, що суд може видалити з зали судового засідання особу, яка перешкоджає судовому засіданню.
- Звинуватити вільного слухача в тому, що дана особа не бажає проведення судового засідання, і тому трактує поведінку вільного слухача (якому не дають навіть дихати, а не те що говорити) як таку перешкоджає судовому засіданню і звертає увагу, що в такому випадку особа може бути видалена.
- Урочисто видалити вільного слухача з залу судового засідання (ви ж тільки подивіться: суддя не виносив ухвалу про закритий судовий розгляд; суддя не тільки порушує право на відеофіксацію судового процесу, але й інше гарантоване право вільного слухача: бути присутнім у залі судового засідання).
До суддів у даній справі: Вам не соромно перед молодими юристами ?
До суддів: Вам не соромно уособлювати своє ім'я з іншими представниками професії ?
До представників судової влади: навіщо ми відвідуємо форуми, круглі столи, наради, на яких усі представники судової влади в унісон заявляють про те, що відкритість судової влади - запорука відновлення довіри до суду ? Закликаємо відреагувати невідкладно.
До суспільства: можливо марно Проект «Відкритий Суд» захищав таких представників влади від самосуду та смітникової люстрації ? Навіщо ми послідовно захищаємо незалежність суду ? Для того, щоб такі судді слугували для нас орієнтиром ? Напевно, не такі судді. Напевно, є інші судді, яких ми добре знаємо та які дадуть цьому оцінку ?
Передусім, це відео ми оприлюднюємо для колег пані МАЗУРИК О. Ф.
Подивіться на те, як у один момент людина може втратити авторитет.
Поспілкуйтеся з пані МАЗУРИК О. Ф., бо ми не відступимо.
Найкращий спосіб реагування: знайти мужність і вибачитися.
Але ж Ви тільки уявіть собі вершину, до якої дійшла у своїй роботі суддя Апеляційного суду міста Києва МАЗУРИК О.Ф.
Можливо, перебуваючи у ейфорії (а звідки ж та ейфорія) чи то намагаючись продемонструвати свої виняткові здібності перед суддями-колегами (але чи не можна це зробити у вигляді простого виконання закону), суддя МАЗУРИК О.Ф. припустилася, на наш погляд, поведінки, яка не відповідає вимогам закону.
Складається враження, що ситуація у даній судовій справі розгорталася відповідно до інструкції:
«Як дискредитувати судову владу в очах громадськості та фахівців».
ВІДЕО: http://open-court.org/video/blacklist/17006/
Покроково від судді МАЗУРИК О.Ф.:
- Заборонити відеофіксацію суддів зі словами: можете знімати суддів під час проголошення рішення; не можете знімати суддів під час судового процесу (немотивовано, всупереч закону; судді здійснюють судову владу публічно та в ході відкритого судового розгляду, а не перебувають у приватно-правових відносинах; саме судді і відправляють правосуддя, а отже апріорі і не можливо здійснювати відеофіксацію судового процесу без суддів).
- Майже з посмішкою та активною жестикуляцією, визначити місце для відеофіксації судового процесу, розміщуючи молодого юриста спиною до себе, та перед обличчам сторін, змушуючи знімати не судовий процес а стіл та стіни (дійсно, головуючий може визначити місце для відеофіксації, але якщо цим самим обмежується право на відеофіксацію судового процесу - суддя порушує дане право, а не діє як розсудливий головуючий; більше того, норма про визначення місця для відеофіксації призначена для надання можливостей вирішити ситуації, коли, умовно, в залі присутні 10 стаціонарних відеокамер і це може створювати об’єктивні незручності, але ж якщо суддя застосовує норми права без мотивування і лише щоб принизити людину/порушити її права, - це вже не правосуддя, а це вже зловживання процесуальними повноваженнями, за які має наставати відповідальність).
- З огляду на специфіку приміщення, розпорядитися щодо здійснення відеофіксації таким чином, щоб максимально унеможливити відеозйоку судового процесу (розміри приміщення не дозволяють охоплювати судовий процес в цілому, тому на відео ми можемо побачити частини тіла учасників судових справ, і, відповідно, не можемо в принципі охопити на відео судовий процес).
- Своїм попереднім «начальницьким» тоном та інструктажем, та, на наш погляд, принизливим ставленням до молодого юриста, який проводить відеофіксацію, - спровокувати сторін на агресію (як несприйняття) і натякнути сторонам щодо небажаності присутності вільного слухача у залі.
- Спровокувати "цирк" у залі судовго засідання: допустити ситуацію, коли учасники судового процесу стоять під стінами для того, щоб не потрапити у об'єктив камери (!). І в такому режимі продовжити розгляд справи (!): без сторін за столами, визначеними для позивача та відповідача, їх представників.
- Запитати у присутніх з відповідним натяком: «А ви бажаєте, щоб Вас знімали на камеру?» (це нелюдяно та непрофесійно, це є викривленням положень процесуального законодавства, і це є перевищенням повноважень). Справа в тому, що у фаховому середовищі (включно за наслідками форумів, нарад, засідань Верховного Суду) вже неодноразово підкреслювалося, що: 1) в ході судового розгляду здійснюється відеофіксація саме судового процесу, а не конкретної особи; 2) судовий процес - публічний процес, на який не поширюються звичні обмеження щодо приватності; 3) в ході судового процесу не отримується дозвіл на відеофіксацію на портативні пристрої, бо про це прямо вказано в процесуальних кодексах; 4) якщо особа бажає обмежити гласність, - заявляє клопотання про закритий судовий розгляд і наводить відповідні мотиви та обгрунтування; 5) тільки у разі постановлення ухвали про закритий судовий розгляд, право на відеофіксацію судового процесу може бути обмежене; натомість у всіх відкритих судових засіданнях таке право є абсолютним.
- Вирішити питання агресивно налаштованої сторони у справі: «На якій правовій підставі дана особа знаходиться в залі судового засідання?», «Це працівник суду?» «Ні?» у «об’єктивний» спосіб: замість пояснення стороні того, що вільні слухачі не мають бути працівниками суду, щоб відвідувати судовий процес, і захистити гласність судового процесу, суддя приймає до уваги немотивавані заяви «Я забороняю записувати мене на відео», безумовно, знаючи, що будь - які заяви сторін у справі мають бути мотивованими та обгрунтованими.
- Звернутися з констатацією факту до молодого правника - вільного слухача та звинуватити : «Ви заважаєте правосуддю».
- Хибно донести вільному слухачеві: «Особа забороняє; Вона не бажає…».
- "Зайти у філософську роздуми", які не мають нічого спільного з ситуацією: «Якщо б була інша сторона, яку Ви представляєте, то ...» (яку сторону може представляти вільний слухач ??).
- Зазначити щодо права на відеофіксацію на кшталт … ваше право ніяке, адже Ви не представляєте жодну із сторін (процесуальний закон, натомість, передбачає, що вільний слухач наділений правом на відеофіксацію, яку суд забороняє).
- Надалі зачитати дослівно норми процесуального закону, які прямо передбачають таке право, однак вибірково зазначити про те, що суд може видалити з зали судового засідання особу, яка перешкоджає судовому засіданню.
- Звинуватити вільного слухача в тому, що дана особа не бажає проведення судового засідання, і тому трактує поведінку вільного слухача (якому не дають навіть дихати, а не те що говорити) як таку перешкоджає судовому засіданню і звертає увагу, що в такому випадку особа може бути видалена.
- Урочисто видалити вільного слухача з залу судового засідання (ви ж тільки подивіться: суддя не виносив ухвалу про закритий судовий розгляд; суддя не тільки порушує право на відеофіксацію судового процесу, але й інше гарантоване право вільного слухача: бути присутнім у залі судового засідання).
До суддів у даній справі: Вам не соромно перед молодими юристами ?
До суддів: Вам не соромно уособлювати своє ім'я з іншими представниками професії ?
До представників судової влади: навіщо ми відвідуємо форуми, круглі столи, наради, на яких усі представники судової влади в унісон заявляють про те, що відкритість судової влади - запорука відновлення довіри до суду ? Закликаємо відреагувати невідкладно.
До суспільства: можливо марно Проект «Відкритий Суд» захищав таких представників влади від самосуду та смітникової люстрації ? Навіщо ми послідовно захищаємо незалежність суду ? Для того, щоб такі судді слугували для нас орієнтиром ? Напевно, не такі судді. Напевно, є інші судді, яких ми добре знаємо та які дадуть цьому оцінку ?
Передусім, це відео ми оприлюднюємо для колег пані МАЗУРИК О. Ф.
Подивіться на те, як у один момент людина може втратити авторитет.
Поспілкуйтеся з пані МАЗУРИК О. Ф., бо ми не відступимо.
Найкращий спосіб реагування: знайти мужність і вибачитися.